Батуринська трагедія 1708 року: як московські війська знищили гетьманську столицю

Батурин був гетьманською столицею, резиденцією Івана Мазепи. Удар по місту став відповіддю Москви на зраду гетьмана та частини козацької старшини, які перейшли на бік шведського короля Карла XII. Той був ворогом Російської імперії в Північній війні, яка тривала з 1700 року.

За даними Українського інституту національної пам'яті, Петро І сприйняв перехід Мазепи як особисту зраду. Наказ був однозначним: знищити Батурин і показати всій Гетьманській Україні, що чекає на тих, хто наважиться виступити проти Москви. До міста рушило російське військо у складі 20 тисяч драгунів і 5 тисяч піхоти під проводом Меншикова.

Захоплення Батурина супроводжувалося масовим убивством. Загинули озброєні захисники міста та мирні мешканці, зокрема жінки, діти й старші люди. Історики оцінюють кількість загиблих у кілька тисяч осіб. Місто було фактично стерте з карти як центр гетьманської влади, а сам епізод став символом жорстокості, з якою імперська влада придушувала будь-який прояв автономії.

Для сучасних українців Батуринська трагедія є частиною ширшої історичної пам'яті про покарання за політичний вибір. Інститут національної пам'яті наголошує, що йдеться не лише про минуле: тема відсутності терміну давності для злочинів проти цивільних стає предметом публічного обговорення, зокрема в контексті сучасної російсько-української війни. Вшанування пам'яті Батурина, за словами інституту, важливе для розуміння того, чому питання державного суверенітету й ставлення до Москви досі мають для українського суспільства таку вагу.

У матеріалі Інституту текст подано фрагментарно, тому деталі щодо окремих епізодів штурму, імен захисників і подальшої долі міста можна уточнити за фаховими історичними джерелами.