Рішення стосується подій у штаті Ракхайн на заході М'янми. Восени 2017 року армія провела так звані операції «зачистки» у відповідь на напади збройних груп на поліцейські пости. За даними ООН, понад 700 тисяч рохінджа втекли до сусіднього Бангладешу, а села були спалені. Міжнародні експерти та правозахисні організації неодноразово описували ці дії як можливий геноцид, однак офіційна позиція М'янми полягала в тому, що йшлося лише про антитерористичні заходи.
Справа була порушена в 2019 році Гамбією від імені Організації ісламської співпраці. Гамбія подала позов на підставі Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, яку підписали обидві сторони. У 2020 році Суд ухвалив тимчасові заходи, зобов'язавши М'янму захищати рохінджа від насильства та зберігати докази злочинів. Офіційна делегація М'янми на слуханнях виступала, зокрема, під керівництвом Аунг Сан Су Чжі.
Для українського читача рішення важливе з кількох причин. По-перше, Україна сама розглядає свою справу проти Росії в тому самому Міжнародному суді ООН на основі тієї ж Конвенції про геноцид, яку Росія активно використовує у своїй риториці. По-друге, рішення показує, що юридична кваліфікація геноциду вимагає доказів наміру знищити групу як таку, а не лише масштабу насильства. Це прецедент, який матиме значення для майбутніх розглядів, зокрема й щодо воєнних злочинів в Україні.
Конкретні наслідки для М'янми, зокрема відповідальність посадових осіб і механізми компенсацій, визначатимуться окремо. Рішення Міжнародного суду ООН є обов'язковим для сторін, але механізмів примусового виконання у суду немає, тож реальна виконуваність залежатиме від політичної волі уряду М'янми та тиску з боку міжнародної спільноти.
Коментарі
Увійдіть, щоб залишити коментар