Головна думка Юрчишина полягає в тому, що в українських реаліях захист журналіста часто залежить від його власних зусиль. Журналіст розуміє, що у разі тиску йому, найімовірніше, доведеться відстоювати себе самостійно, а не спиратися на сталу систему підтримки.
Важливо, що йдеться не про ризики на фронті чи в зонах бойових дій, а про тиск, пов'язаний із професійною діяльністю: публікаціями, журналістськими розслідуваннями, редакційною позицією. Саме такий тиск складніше виявити й задокументувати, а отже й захистити від нього.
Для читачів ця заява важлива тим, що показує розрив між декларованою підтримкою свободи слова і практикою. Коли журналіст лишається наодинці з проблемою, під загрозою опиняється не лише він, а й право суспільства на перевірену інформацію. Цифра понад 150 випадків дає змогу оцінити масштаб явища, яке часто залишається поза увагою на тлі воєнних новин.
Коментарі
Увійдіть, щоб залишити коментар