Стаття 5 Північноатлантичного договору передбачає, що збройний напад на одну з держав-членів Альянсу сприймається як напад на всіх. Саме на цю модель Україна посилається, говорячи про бажані гарантії безпеки з боку партнерів. Водночас формулювання залишається неоднозначним: офіційного юридичного визначення для таких гарантій, які б не були членством в НАТО, немає.
Зеленський, як повідомляє «Українська правда», заявив, що не впевнений у тому, що обидві сторони вкладають однаковий зміст у цю фразу. Джерело не уточнює, які саме елементи, на думку президента, можуть тлумачитися по-різному: чи йдеться про автоматичне військове реагування, чи про політичні зобов'язання без жорсткого механізму.
Різниця має практичне значення. Якщо домовленість прямо визначить, яку допомогу отримає Україна у разі нового нападу і в якому порядку ухвалюватиметься рішення, сторони матимуть передбачуваний орієнтир. Якщо ж формулювання залишиться загальним, кожна сторона може розуміти його по-своєму, що створює ризик розбіжностей у майбутньому.
У матеріалі не наведено позицію американської сторони з цього питання, а також конкретних документів чи дат наступних переговорів. Тому поки що зрозуміло лише те, що українська сторона публічно визнає відсутність єдиного розуміння ключової для себе тези.
Коментарі
Увійдіть, щоб залишити коментар